Масштабний контрнаступ українських військ все чекали навесні. Про це говорили і у Києві, і на Заході, і у Росії. Причому, за прогнозами деяких представників військово-політичного керівництва України, до кінця весни ЗСУ вже мали зайти до Криму. А Пригожин, наприклад, прогнозував початок наступу не пізніше 15 травня.
Але наступ досі так і не розпочався. Тепер на нього чекають влітку.
У чому причина затримки? Розберемо головні версії, виносячи за дужки конспірологічні теорії про "всесвітні змови та договірняки".
Перший. Жодної затримки немає, все йде за планом. І зараз виконується комплекс підготовчих заходів: наносяться удари по тилах російських військ, накопичуються запаси зброї та боєприпасів, постачання яких йдуть повним ходом від західних союзників, а також вживаються дії для розтягування резервів армії РФ у різних напрямках (під Білгород і Бахмут, наприклад), Щоб послабити оборону у напрямку гаданого головного удару. Також ведуться інформаційні операції, спрямовані на деморалізацію російської армії та суспільства. За цим пунктом також, можливо, є розрахунок і на те, що кампанія з дискредитації російського командування, що активно ведеться Пригожиним, підірве бойовий дух російських військ, що полегшить виконання завдань ЗСУ. Коли українське військово-політичне керівництво дійде висновку, що всі ці процеси та підготовчі заходи дійшли до потрібної стадії (вибито тилові бази РФ, розтягнуто російські резерви, накопичено запаси боєприпасів тощо) – тоді наступ і розпочнеться. Можливо, це станеться вже найближчим часом.
Друга. Українське командування не хоче розпочинати наступ без отримання додаткових озброєнь із Заходу – сучасних літаків та великої кількості далекобійних ракет, а також без ще більш масштабних поставок сучасних систем ППО, щоб прикрити ними не лише Київ, а й війська на лінії фронту. Без наявності цього немає впевненості у успіху наступу, тому воно й відкладається.
Третій. Україна не має насправді сил для наступу. Не вдалося набрати запланованої кількості новобранців, щоб заповнити втрати й створити ударний кулак, західні союзники що неспроможні забезпечити необхідні обсяги поставок зброї та боєприпасів, що посилюється періодичними ударами РФ по військових складах у тилу, і навіть втратами техніки під час боїв фронті. Тому ЗСУ зараз менш підготовлені до наступу, ніж це було наприкінці літа 2022 року. При тому, що російська армія з того часу збільшила свою чисельність за рахунок мобілізації і, як і раніше, має перевагу в кількості озброєнь та боєприпасів. Тому питання наступу поставили на паузу, сподіваючись на якісь екстраординарні події. Наприклад, на смуту, зміну влади та розвал армії в РФ або ж на пряму участь НАТО у бойових діях. Якщо нічого з цього в найближчому майбутньому не станеться, то війна перейде у мляву стадію з перспективою укладання перемир'я за "корейським сценарієм" (тобто, з фіксацією лінії фронту як де-факто нового кордону між Україною та Росією).
Як вже писала "Страна", бойові дії протягом найближчих місяців матимуть вирішальне значення для перебігу всієї війни. Успіх настання ЗСУ може надати Україні та її західним союзникам "друге дихання" для продовження війни з метою виходу на кордони 1991 року. У той же час, якщо серйозних успіхів не буде, це може сильно вплинути на настрої і українського суспільства, і Заходу і збільшить ймовірність закінчення війни за "корейським сценарієм" або через компромісний мирний договір.