Вчорашній вечір був сповнений несподіванок. США та Росія разом проголосували проти резолюції ООН із засудженням вторгнення РФ в Україні. А потім разом із Китаєм – за резолюцію ООН про якнайшвидше завершення війни.
Президент США Дональд Трамп відмовився називати російського лідера Володимира Путіна диктатором (хоча тижнем раніше назвав диктатором президента України Володимира Зеленського) і сказав, що веде з ним переговори щодо економічних угод, зокрема щодо рідкісноземельних металів.
Трамп також видав сенсацію, заявивши, що Путін не проти введення в Україну європейських миротворців, хоча до того Москва постійно заявляла, що для неї це абсолютно неприйнятно. Щоправда, сам Путін згоди на миротворців не підтверджував. Але досі і спростування з Москви не надходило.
З інших важливих заяв Трампа – він підтвердив, що пропонує схему "спочатку укладання перемир'я та припинення вогню, а потім – мирну угоду".
Загалом він постійно наголошував, що переговори з Москвою у нього йдуть дуже добре.
Несподівано після зустрічі з Трампом повівся і президент Франції Емманюель Макрон. Напередодні ЗМІ припускали, що він умовлятиме американського лідера відмовитися від двосторонніх переговорів із Путіним.
Проте від президента Франції пролунали зовсім інші заяви. Він сказав, що "настав час відновити діалог із Путіним". Крім того, він підтримав кабальну "угоду надрах", яку американці зараз намагаються нав'язати Україні, змусивши Київ розплатитися зі США за неіснуючий борг у сотні мільярдів доларів ( Борис Джонсон угоду цю прямо назвав "аферою" ). Також слідом за Трампом Макрон сказав, що припинення вогню може розпочатися в Україні протягом кількох тижнів. І виступив проти конфіскації заморожених російських активів (що вимагає Зеленський).
Далі зробив низку заяв Путін.
Буквально через годину після того, як Трамп завив про переговори щодо природних ресурсів з Росією, Путін зібрав нараду щодо розробки рідкісноземельних металів, заявивши, що їх родовища в РФ набагато більше, ніж в Україні. І підтвердив, що з Трампом справді ведеться діалог про спільні проекти у цій сфері.
Потім він зробив відразу кілька заяв, основний сенс яких приблизно такий: "ми з Трампом дуже хочемо якнайшвидше закінчити війну, але Зеленський проти, бо боїться програти на пicлявоєнних виборах".
Також він сказав, що "не проти збереження української державності" ("якщо звідти не виходитиме загроза для Росії") і заявив, що його не хвилює те, що Трамп хоче забрати українські надра.
"Це не наша справа", - сказав Путін, ніби даючи зрозуміти, що Трамп може робити, що вважає за потрібне на підконтрольній Києву частині території України. Понад те, Путін сказав, що Трамп "хоче оздоровити ситуацію в Україні".
Путін підтримав і пропозицію Трампа синхронно знизити на 50% військові витрати як США, так і Росії. Що прозвучало різким дисонансом на тлі розмов про необхідність підвищення військових витрат у Європі (хоча зрозуміло, що РФ може знизити військові витрати лише якщо закінчиться війна в Україні).
І загалом про Трампа та його ініціативи Путін відгукувався дуже позитивно.
Тобто зовні спостерігається небачене з часом дружби Путіна з Джорджем Бушем-молодшим на початку нульових єднання Росії та США одразу з багатьох питань, включаючи війну в Україні.
Що це все означає?
За однією з версій, яка все ширше поширюється в ЄС та Україні, зараз формується альянс Москви та Вашингтона для протистояння "ліберальній" Європі. І в рамках цього альянсу вже узгоджено й схему завершення війни в Україні на якихось вигідних для Путіна та Трампа умовах, аж до визнання захоплених українських територій російськими. Плюс – усунення Зеленського від влади. Як поступка Києву та Європі Путін готовий дозволити розміщення миротворців, щоб прискорити підписання угоди (хоча, повторимося, не факт, що це Путін Трампу справді обіцяв - підтверджень чи спростування Кремля щодо миротворців поки немає).
Також вважається, що мета Вашингтона, заради якої він зближується з Кремлем, відірвати Росію від Китаю. Втім, те, що КНР публічно підтримала переговорний процес між Трампом і Путіним, а також проголосувала разом із США та РФ за американську резолюцію в ООН про якнайшвидше завершення війни, показують, що ситуація не така лінійна. І що відносини у трикутнику США-Китай-Росія можуть бути глибшими, ніж здається зовнішнім спостерігачам.
Друга версія – жодних стратегічних домовленостей між США та РФ немає. А Путін просто вирішує важливі для себе тактичні завдання щодо війни в Україні. Він виходить з того, що Зеленський торпедуватиме будь-які мирні домовленості, побоюючись втратити владу, і паралельно намагаючись створити альянс проти Трампа з Європою. А тому Кремль зараз може обіцяти Трампу все, що завгодно – хоч згоду на миротворців, хоч скорочення військових витрат, хоч рідкісноземельні метали на Донбасі, алюміній у Сибіру та нафту в Арктиці, хоч готовність негайно припинити вогонь. Мета – показати, що саме Зеленський, а не РФ, є зараз головним "гальмом" мирного процесу, накликаючи на президента України гнів Трампа. Завдання-максимум - "продавити" таким чином Зеленського за основними умовами завершення війни (включаючи його звільнення з посади президента). Завдання-мінімум, якщо війну закінчити не вдасться – зробити так, щоб усі (і насамперед Трамп) бачили головним винуватцем цього Зеленського та спонукати США припинити допомогу Україні та, можливо, зняти санкції з РФ. І те, й інше змінить розклад сил у війні на користь Росії. І дозволить через деякий час знову повернутися до мирних переговорів, але вже на набагато гірших умовах для Києва. Подібною тактиці Путіна чимало сприяють заяви та дії самого Зеленського, який послідовно виступає проти якнайшвидшого завершення війни та проводить у Києві зустрічі європейських лідерів, на яких звучать промови у дусі "світ небезпечніший за війну".
Чи є справді якісь стратегічні домовленості між США та Росією, чи йдеться просто про тактичні маневри стане зрозуміло з динаміки майбутніх подій та з підсумків намічених найближчим часом контактів Москви та Вашингтона.