Вчорашня заява Москви про те, що Україна зробила спробу удару по резиденції російського президента Володимира Путіна, може стати спусковим гачком для цілої серії подій як на військовому, так і на дипломатичному фронті та за певних обставин прискорити розв'язку війни.
Насамперед слід зазначити, що про атаку на резиденцію говорить лише Москва. Володимир Зеленський її заперечує. Але навіть якби така атака відбулася, то про неї до заяви Сергія Лаврова ніхто не знав і швидше за все не дізнався б, оскільки, як запевняє Москва, всі дрони були збиті і немає жодних підтверджень завданих збитків. А в таких випадках українське командування коментарів, як правило, не дає.
Тобто заяви Москви не були "реакційними" (себто реакцією на загальновідому і підтверджену самим Києвом дію України на кшталт літньої атаки на стратегічні бомбардувальники ), а є "ініціативними". У Кремлі свідомо вирішили порушити цю тему задля того, щоб вжити певних дій, які і були анонсовані Лавровим. Він повідомив, що відповідь буде як дипломатичною (зміна переговорної позиції), так і військовою, мету та час якої "вже визначено".
Повторимося, це не вимушена реакція Кремля на певні події: мовляв, по нас ударили - і ми змушені якось відповісти. Це ініціативні дії Москви, які вона намагається використати на вирішення своїх завдань. А завдання випливають із ситуації, що складається навколо переговорів.
Незважаючи на навіювання Дональда Трампа, Зеленський не хоче виводити війська з Донецької області, а також поступатися деякими іншими пунктами. При цьому Трамп поки не вживає жорстких заходів тиску на Зеленського. А останній разом із європейцями та частиною республіканців сам намагається впливати на президента США з метою переконати його внести до мирного плану зміни, які точно відкине Москва.
Тому на дипломатичному треку завдання-мінімум для Кремля – за допомогою історії з атакою безпілотників не допустити згоди Трампа на суттєві коригування первісної редакції мирного плану. Завдання-максимум – спонукати Вашингтон до серйозного тиску на Зеленського, який "зриває переговори, завдаючи ударів по резиденції".
Щоправда, постає питання, що означає оголошене Лавровим "зміна переговорної позиції" Москви. Якщо воно передбачає повернення вимоги про повне виведення українських військ з Херсонської та Запорізької областей, а не тільки з Донецької, то де-факто це означатиме вихід РФ з переговорного процесу, оскільки воно далеко за рамками домовленостей, досягнутих між Трампом і Путіним в Анкориджі (навіть у тому сенсі, в якому їх сам до них сам). І важко уявити, що американці, які й так насилу продавлюють тему виведення українських військ з Донецької області, будуть готові примушувати Київ ще й до виходу з Херсона та Запоріжжя.
Інший варіант зміни позиції РФ, з яким Трамп примириться з більшою ймовірністю, - відмова у поступках Києву, на які, ймовірно, міг би погодитися Вашингтон, порівняно з первісним планом з 28 пунктів. До того ж, можливо, і відмова від виведення військ РФ із захоплених територій за межами Донецької, Луганської, Запорізької та Харківської областей.
Чи зможе Росія домогтися посилення позиції Трампа щодо Зеленського за допомогою заяв про атаку на резиденцію, багато в чому залежить від того, чи повірить президент США в цю атаку і чи підтвердить її від своїх спецслужб. Втім, навіть якщо й не отримає, то це навряд чи сильно вплине на позицію Москви, яку Трамп так чи інакше за подальших переговорів має враховувати. Тим більше, різні країни світу вже засудили удар - від Індії та Пакистану до ОАЕ. Тобто тема вже починає жити своїм життям, незалежно від того, що насправді сталося.
Тепер перейдемо до військової відповіді. У Мережі вже опубліковано багато прогнозів, яким він може бути. Перелічимо основні версії.
1. Вбивство Зеленського
На це вже прямо натякає Дмитро Медведєв. Наявність у Москви бажання фізично усунути президента України, якого у Кремлі постійно називають головною перешкодою до домовленостей про завершення війни, очевидна. Але, по-перше, вбивство Зеленського не означає, що його наступник буде поступливішим на переговорах - може статися навпаки. Як і не означає, що усунення президента викличе дестабілізацію та внутрішню боротьбу за владу в Україні. Хоча, звісно, не можна виключати того й іншого.
По-друге, ще на початку війни тодішній ізраїльський прем'єр-міністр Нафталі Беннет розповів, що Путін пообіцяв йому не вбивати Зеленського. Щоправда, в Києві це заперечують і заявляють, що на президента неодноразово робили замах. Але навіть якщо Путін у 2022 році і давав комусь обіцянки не чіпати Зеленського, то відтоді сталося вже багато подій, які б могли стати приводом для зняття цієї "обіти". Наприклад, удар по стратегічних бомбардувальників або атака безпілотників на Кремль у 2023 році. Тому навряд чи Москва не скористалася б можливістю вбити Зеленського, якби така представилася (як і українська влада не втратила б можливості вбити Путіна, якби могли). Питання в тому, що це завдання дуже непросте. Президент України значну частину часу проводить у підземних бункерах під Києвом, які добре охороняються, побудованих ще за радянських часів для комуністичної номенклатури і розрахованих на виживання в умовах ядерної війни, не кажучи вже про удари звичайними ракетами. Пересувається Зеленський під посиленою охороною як у країні, і там. При цьому про його поїздки Україною стає відомо лише за короткий час до візитів. А повідомлення про те, що він відвідав той чи інший об'єкт, оприлюднять лише після того, як він залишає його (за деякими винятками). Тому успіх операції з ліквідації Зеленського не гарантований і потребує багато часу і сил. Якщо тільки до цієї операції не підключаться американські спецслужби, які мають можливості для роботи як в Україні, так і в західних країнах значно більше, ніж у російських.
2. Масований ракетний удар по енергетичних та інших об'єктах, який подадуть як відповідь
Найбільш простий для Москви варіант відповіді, для якого може бути використано більше ракет і безпілотників, ніж зазвичай.
3. Ракетний удар по урядовому кварталу
Про такий варіант сказав Зеленський. Однак Києвом, включаючи його центр, росіяни і так б'ють регулярно. Проте сильна система ППО столиці перехоплює значну частину ракет, тому центру не завдано шкоди великого масштабу. Крім того, найважливіші органи управління країною, армією та спецслужбами з початку війни змінили свої місця дислокації, і практичний ефект навіть від прямого влучення по їхнім будинкам буде для РФ невеликим.
4. Удар "Горішником"
Москва давно загрожує таким ударам. "Горішник" Україні перехоплювати нема чим. Потрапляння боєголовок навіть без ядерної частини може призвести до величезних руйнувань на значній території. З комплексу можуть вдарити і по урядовому кварталі, повністю його зруйнувавши, і по портах, і по об'єктах енергетики. Росія може розраховувати на те, що сам по собі такий удар матиме страшний ефект як на українську владу, так і на європейців, на яких "Горішник" вже націлений з Білорусі. Звичайно, розрахунок може не виправдатися, а ефект виявиться іншим. До того ж точно не відомо, скільки подібних ракетних систем є в Росії у придатному для застосування стані. Але якщо їхня кількість достатня, то повністю виключати такий варіант не можна.
5. Ядерний удар
Найстрашніший сценарій, який незмінно починають обговорювати, щойно у війні виникає нове загострення. Але, на щастя, досі він не реалізувався. У Росії, яка має найбільший у світі ядерний арсенал, існує технічна можливість завдати такого удару будь-якої миті. Однак, судячи з того, що цю зброю в нинішній війні не використовували, Кремль має сильні стримуючі чинники, можливо, це позиція Китаю та інших країн глобального Півдня. І якщо ядерну зброю не застосували після підтвердженої Києвом атаки на частину ядерної тріади РФ (стратегічні бомбардувальники), то важко уявити, що її завдадуть у відповідь на спробу вдарити безпілотниками по резиденції Путіна. Київ заявляє, що атаки взагалі не було.
Однак якщо говорити про військову відповідь загалом, слід повернутися до того, про що ми писали на самому початку: Кремль міг взагалі не заявляти про атаку на резиденцію Путіна, навіть якби вона й була. Він міг обмежитися заявою про посилення позиції на переговорах та використати цю тему для спонукання Трампа до посилення тиску на Зеленського. Але Москва наголосила на військовій відповіді. Мабуть, не надіючись на те, що глава Білого дому застосує щодо Києва сильні заходи впливу, Кремль вирішив прискорити перебіг подій. А тому і масштаб військової відповіді може планувати з метою чинити прямий тиск на українську владу для примусу до прийняття необхідних умов припинення вогню.