Отже, президент РФ Володимир Путін прокоментував лист українського президента Володимира Зеленського, відповівши відмовою на всі його пропозиції про зустріч та припинення вогню по лінії фронту.
Він фактично повторив свою колишню позицію, що війна може зупинитися лише після повного захоплення Донбасу (або після виведення звідти українських військ, про що за поширеною версією Путін і президент США Дональд Трамп домовилися на Алясці). А доти сенсу у зустрічах із Зеленським він не бачить.
При цьому він заочно відповів на головний аргумент, який використовує Зеленський та європейські лідери для переконання Путіна зупинити війну по лінії фронту – удари України по об'єктах інфраструктури РФ. Путін визнав, що вони завдають певних збитків, але це означає лише те, що треба посилювати ППО.
Також він заявив, що російській економіці нічого не загрожує "ні зараз, ні у майбутньому".
Крім того, з його слів випливає, що він продовжує чекати, коли Трамп натисне на Зеленського для виконання "анкоризьких домовленостей".
"Всі бачили, як Трамп виховує Зеленського. Але там ще є над чим працювати", - сказав Путін.
Виникає питання – навіщо писав лист Зеленський, якщо негативну відповідь Путіна не складно було передбачити?
Зважаючи на все, він просуває свою колишню лінію про те, що Київ готовий завершити війну хоч зараз, але цього не хоче робити Путін, оскільки ставить свідомо неприйнятні для української влади умови на кшталт виведення військ із Донецької області.
У цього послання три основні адресати.
По-перше, це Трамп, якого Зеленський прагне збити з "курсу Анкоріджа", доводячи, що головним бар'єром для зупинення війни є Путін.
По-друге, це українське суспільство, якому президент показує, що він за завершення війни, але Кремль проти, а тому треба воювати далі.
По-третє, це частина російського суспільства, яка втомилася від війни, яке все сильніше виражає невдоволення затягуванням бойових дій.
Однак поки, судячи з усього, Путін не бачить для себе серйозних загроз, які б спонукали його змінити свою стратегію. Навіть удари українських дронів по логістиці та інфраструктурі він як такі не розглядати. І він готовий далі продовжувати "війну на виснаження".
І тут питання в тому, наскільки дійсно РФ зможе усунути наслідки ударів і не допустити серйозної шкоди для економіки. А також, чи зможе російська армія й надалі утримувати ініціативу на фронті.
Якщо по обох пунктах у Росії почнуться проблеми, то, як ми вже писали, перед Москвою постане вибір із двох варіантів – або погоджуватися на зупинку війни по лінії фронту, або переходити на новий рівень ескалації – проводити мобілізацію та/або застосовувати ядерну зброю. Але поки, повторимося, судячи з його заяв, Путін не бачить необхідності відступати від колишнього курсу і робити будь-які різкі рішення.
Також значення для перебігу подій матиме те, чи застосує Трамп практичні заходи впливу на Зеленського (відключення "Старлинка" та розвідданих, наприклад) з метою спонукати його виконати "анкориджські домовленості" щодо виведення військ з Донбасу тощо.
Поки що ознак цього немає (у Вашингтоні сильні позиції таких осіб як держсекретар США Марко Рубіо, які виступають за жорсткі підходи щодо Москви). Але виключати на 100% зараз нічого не можна. Багато залежатиме від загальної ситуації у світі, яка впливатиме на відносини США та РФ.