В останні дні надходять численні, хоч і досить суперечливі сигнали від президента США Дональда Трампа щодо його готовності або неготовності дати зелене світло ухваленню в Конгресі закону про "пекельні санкції" проти Росії, який передбачає введення 100% мита на товари з країн, які купують енергоносії в РФ.
Одні джерела повідомляють, що Трамп погоджується підписати законопроект. Інші – що ще вагається. Сам президент США відповідає на запитання про це дещо ухильно.
Однак очевидно, що зараз лобісти законопроекту з-поміж демократів і "яструбів"-республіканців роблять максимальні зусилля, щоб йому дали хід після того, як він більше року лежав без руху. І смерть головного його ідеолога, сенатора Ліндсі Грема, ці зусилля не послабила.
Сам законопроект позиціонується його прихильниками як найважливіший елемент примусу Путіна до миру. Трампу його подають приблизно так: мовляв, РФ зараз у тяжкому становищі через удари України по НПЗ, тому потрібно ще прийняти "пекельні санкції" - і тоді Путін точно погодиться припинити війну по лінії фронту і піде на інші поступки, а світ настане ще до виборів до Конгресу, як і хотів голова Білого дому.
Для посилення цих аргументів у оновленому законопроекті президенту США надали виняткове право запроваджувати санкції. Тобто вони не починають діяти автоматично після набуття чинності законом, а можуть бути введені, якщо цього забажає Трамп. І потім він може їх зняти. Тобто йому дають інструмент тиску, який він може використовувати, навіть не застосовуючи його на практиці, а лише як залякування, як Трамп дуже любить робити: спочатку загрожувати знищенням цивілізацій, потім заявляти, що вороги злякалися і з ними можна укладати угоди, при цьому йдучи їм на поступки.
Іншими словами, Трампу пропонують використовувати той самий хід у відносинах з Путіним: отримати важіль тиску, змусити укласти угоду, і навіть якщо заради цього потрібно буде піти на якісь поступки Москві (зняття санкцій, визнання російської юрисдикції над захопленими територіями), це все одно виглядатиме як перемога США і перемога. При цьому Трампа мало хто зможе звинуватити в тому, що він є агентом Красновим та маріонеткою Путіна.
Однак у цій логіці є кілька серйозних проблемних моментів.
Перший : сам собою законопроект є фактично актом оголошення тотальної торгової війни Росії із боку США. Глава Білого дому отримує можливість блокувати найбільші статті експорту Москви. І хоча це подається як елемент примусу Кремля до миру у війні в Україні, проте може використовуватись і без прив'язки до неї – просто як спосіб обмежити доступ на світовий ринок найбільшого конкурента американського нафтогазового бізнесу. Як відреагує на настільки відверто ворожий хід Вашнгтона Путін, питання є відкритим. Саме це може стати для нього остаточним похороном "духу Анкоріджа" та офіційним оформленням в його очах обману американців - відмови від погоджених на Алясці умов. Цілком імовірно, що саме цього й домагаються лобісти законопроекту, але чи готовий особисто Трамп ризикувати повною руйнацією своїх відносин із Путіним, невідомо. Тим більше, як ми вже писали, якщо Кремль прийде до висновку, що "дух Анкоріджа" мертвий, він може зняти з себе будь-які обмеження щодо ескалації, включаючи ядерну. А цього Трампу (та й взагалі всьому людству) не потрібне.
Другий : Путін може і не реагувати різко на підписання законопроекту та подальші погрози Трампа запровадити "пекельні санкції", а просто їх проігнорувати, не йдучи ні на які поступки. І тоді Трампа матиме два варіанти дій: не вводити санкції, зіткнувшись із звинуваченнями на Заході в боягузтві та підіграванні Путіну або ж вводити їх. Але останнє означатиме не просто оголошення торгової війни найбільшим економікам світу, які купують російські нафту та газ – Індії та Китаю. Це стане прямим викликом суверенітету цих країн та всім правилам міжнародної торгівлі.
Виходить, що США зможуть із власної волі блокувати експорт товарів із будь-якої країни. Причому у самі США, а й у світовому ринку. І якщо зараз американці так чинять із російськими енергоносіями, то чому завтра вони не зможуть вчинити так само, наприклад, з китайськими автомобілями чи з індійськими ліками?
Тому для Індії та ще більшою мірою для Китаю (з урахуванням екзистенційного характеру його протистояння зі США) питання реагування на "пекельні санкції", якщо Трамп їх запровадить, - це доленосне питання їх стратегічного розвитку. Якщо вони їм підкоряться і припинять закупівлі російських енергоносіїв, то фактично віддадуть свою економіку в управління Вашингтону, який постійно шантажуватиме їхню загрозу вчинити так само, як із Росією. Але якщо вони їм не підкоряться, це стане величезним викликом вже для Трампа. Він буде змушений відступити і не вводити в реальності мита, в черговий раз показавши обмеженість можливостей США, або запровадити їх і отримати повноцінну торговельну війну з тим же Китаєм (причому попередню Вашингтон змушений був згорнути). А ігнорування Китаєм та Індією американських мит може різко прискорити формування альтернативної системи міжнародної торгівлі та розрахунків, різко знизити в ній роль долара, що матиме вкрай тяжкі економічні та політичні наслідки для самих США, ставши ще одним знаком завершення епохи їхнього світового домінування.
Крім того, якщо найбільші покупці російських нафти і газу відмовляться від них, це, по суті, і означатиме настання тієї повної міжнародної ізоляції Росії, загрозу якої називають одним із головних чинників стримування для Москви в плані застосування ядерної зброї. Разом із остаточною смертю "духу Анкоріджа" це може різко підвищити ймовірність катастрофічного для всіх ядерного сценарію.
Втім, є й більш приземлені ризики "пекельних санкцій" проти Росії. Якщо до моменту їх введення не настане стійкий світ на Близькому Сході і не буде повністю і довгостроково розблоковано Ормузьку протоку, то вибивання з ринку російських нафти і газу (тобто якщо всі почнуть дотримуватися санкцій) призведе до зростання цін на енергоносії, що галопує. Отже, і до розкручування інфляції в США напередодні виборів до Конгресу.
Зазначимо, всі ці проблемні моменти (крім блокади Ормузької протоки) були очевидними вже давно, ще на момент першого подання законопроекту сенатором Гремом. Саме тому Трамп не поспішає схвалювати його ухвалення. Але зараз на нього чинять вкрай серйозний тиск. Чи спрацює воно, побачимо найближчим часом.